Я давно вже звикла до звуків, коли падають снаряди.
Їх запускає сусід, а в себе проводить паради.
Стільки ботів, продажних блогерів і артистів...
Слухай, хто тепер нацисти, а? Хто тепер нацисти?
Нам нахрєн не потрібен ваш брехливий «рускій мір».
Ви не збудуєте його на залишках наших квартир.
Ви вже забрали мій дім — та не вкрадете цілу країну.
Ми не брати — дайте уже пожити спокійно.
На вокзалах занадто тісно.
Я знаю, що ми вистоїмо,
та не вистачає кисню мені.
Не вистачає кисню,
не вистачає кисню.
Чим я можу бути корисною —
руками або піснею?
Не вистачає кисню мені.
Не вистачає кисню,
не вистачає кисню.
Я звичайна дівчина, і в мене вже терпцю немає.
Скільки треба Арестовича й ромашкового чаю,
щоб це полум'я згасити, вгамувати злість.
Вашу кляту пропаганду тут ніхто не з'їсть.
Як сміливо стріляти по мирних, руйнувати чужі хати,
фейкові збирати мітинги, тварин, дітей вбивати.
Не армія — тупо слабаки та незграби.
Геть з нашої землі, туди, де «рускій воєнний корабль».
На вокзалах занадто тісно.
Я знаю, що ми вистоїмо,
та не вистачає кисню мені.
Не вистачає кисню,
не вистачає кисню.
Чим я можу бути корисною —
руками або піснею?
Не вистачає кисню мені.
Не вистачає кисню,
не вистачає кисню.
