Привіт!
Я не знаю тебе, я - не ти,
Та відчуваю і бачу те ж саме.
Ми з тобою не любимо самоти,
Та любимо вільно ділитись
Своїми думками.
Привіт!
Ти не знаєш мене, ти - не я,
Але ми обидва втілюєм світло,
Під нашими ногами спільна Земля,
У наших легенях, так,
Спільне повітря.
Нас любили ділити на стилі та ми
Неподільні, важливі та цілі,
Потрібні, як серферу хвилі.
Справжнє щастя не має меж,
У щирого кохання не буває дна!
Відчуваєш мене? Я тебе теж!
Фарби різні, картина одна...
Нехай я - не ти, та єдині ми!
Бути різними – наша потреба!
Вище! Вище променями
Простягаємо руки до неба!
Ти - не я, та єдині ми!
Руки об'єднують пазл!
Поруч добре бути різними,
Бути різними добре разом!
Колись треба було питати,
Як любити,
Але сьогодні не треба...
Ти подивись на мене, я поруч
Підіймаю руку до неба!
А небо однакове над усіма,
Над морями, полями та горами.
Ми різні з тобою, неначе слова,
Що в одному вірші заримовані.
Хочеш, щоб усі були, як ти? Навряд!
Навряд! Навряд! Навряд! Навряд!
Протилежні полюси мені дають заряд,
Заряд! Заряд! Заряд! Заряд!
Протилежні світогляди світять яскраво,
Ніби ти у морі відшукав маяк...
Не буває, щоби пазл склався самостійно,
Не буває, щоб самотніми були обійми,
Ми різні та рівні, а значить у нас
Є вісім мільярдів причин бути вільними! (2)
Ти - не я!.. Ти - не я!.. Ти - не я!.. (6)
Нехай я - не ти, та єдині ми!
Бути різними – наша потреба!
Вище! Вище променями
Простягаємо руки до неба!
Ти - не я, та єдині ми!
Руки об'єднують пазл!
Поруч добре бути різними,
Бути різними добре разом!
