Ходить повітрям утомлений Яків,
значить межу між зимою і літом.
Човен рибальський кИдає якір,
Ніби пакетик із чаєм ліптон
Рання пора безнадійно впертих,
пора повертань і пора продовжень.
Ось капітан розглядає берег,
наче газету старих оголошень.
Скільки вивчати води зимові,
Як прочитати знаки повчальні.
Мудрість - вона не лише у слові,
але й мовчанні.
Скільки питань у ранковій мові,
Гаснуть поволі вогні причальні.
Щедрість - вона не лише в любові,
але й прощанні.
Той капітан - щирість
Той капітан - радість
Той капітан - вірність
Той капітан - правда
Рване повітря, наче вітрила.
Вітер ламає нічні причали.
Мені важливо, що ти говорила.
І надважливо про що мовчала.
Жовто до ранку світять ліхтарні,
світять знесилено, до знемоги.
В небі зимовому, ніби в лікарні,
Живуть відвертості і тривоги.
Дивна пора відчайдушно сміливих,
довгі часи голосних і тихих.
Гоїться по осінніх зливах
моря нічного болючий вивих.
Скільки питань у ранковій мові,
Гаснуть поволі вогні причальні.
Мудрість вона не лише у слові
Але й мовчанні
Той капітан
Що у шторм в неспокій
Вголос сміється і люльку палить
Той, хто думки твої знав напам’ять
Любив тебе тебе й твоє дно глибоке
Йому байдужі чужі причали
Тиша мов повінь проти повчання
Мудрість його не лише у слові
Але й в мовчанні мовчанні
