Справа в тому,
Що в мене немає дому
І за правилом доброго тону,
Як за правилом доброго ременя,
Я згадаю з якого я племені.
Пригадаю з якого міста,
Я чекаю на своє Греммі,
В мене просто нема де сісти
Написати свою промову:
"У мене немає дому.
У мене немає дому.
У мене немає дому."
А люди такі, люди такі, всоте за день
В свої бетонні соти!
А де їм ше ховатись, сохнути,
Людям першого, другого сорту?!
А люди такі, люди такі сотнями
В тандемі зі своїми висотками,
З третього, сьомого герцами-герцами,
Сповнюють все сенсами-сенсами...
Справа в тому,
Що у мене немає дому.
Тепер я ніколи,
Нічого, нікому –
Ти перший –
З ким ділю свою колу
І більше...
Але врешті, а втім,
Якби в мене був дім,
Я б лишила його
На людей, на котів
Я б пошила усіх,
Я не люблю кутів!..
А люди такі, люди такі, всоте за день
В свої бетонні соти!
А де їм ше ховатись, сохнути,
Людям першого, другого сорту?!
Ми люди такі...
Ми люди такі...
Ми люди такі...
Люди…
Ми…
