Ми підпирали стіни і чужі будівлі,
Хотіли, щоб почули нас, щоб бути в ділі!
З таблицями в руках, на папері мова,
Достукатись до вас, щоб почули знову,
Де кольоровий дим - буде чути гомін,
А першими кричали кожен з свого дому.
Та поки ігнорують нас, сивіють коси,
Вривається терпець, досить!..
Де вітер дме і колихає крони,
Ми прийдемо, щоб лишити блазнів
Святої корони і розкажемо,
Що пам'ятаєм минулі діла.
Багато слів та тільки трушні вчинки
Рухають тіла. Все, що валяється на дні,
Залишається на плаву, бо коли в ділі
Молоді, вони знають нащо живуть!
І вже достатньо відстояли
Притиснуті, голі, босі на виду,
Ми вже не боїмося, досить!
Маємо планку, щоб не впасти в бруд,
Викину геть, бо ми інакші тут...
І поки є сили, чути серця стук,
Ваші кайдани не для наших рук!
Маємо свій шлях - злети, падіння,
Чути в їх словах докори сумління...
Я не вірю їм! Я окремо,
Але ми своє ще візьмемо!
